четвер, 8 березня 2018 р.

Історія винекнення професії кухар

Історія розвитку людства від найдавніших часів до наших днів знавала небачені злети кухарського мистецтва і такі ж різкі падіння. То їжу підносили до небес, вважаючи її одним з найкращих задоволень, то ставилися до неї мало не з презирством, вважаючи, що навіть розмови про продукти і страви "негідні істинного джентльмена".
Професія кухар розвивалася разом з цивілізацією, так що можна сказати, це найдавніша професія. Своїм корінням кулінарія поринає у далеке минуле – туди, де горів вогонь жертовного вогнища.
Перші страви виглядали просто як обпалені на відкритому вогні напівсирі шматки м'яса або риби. Вогнем люди користувалися як мінімум з середнього палеоліту, але це не були кухарі.
Про перших професіоналів, що заробляли таким ремеслом на життя, свідчать позначки грецької цивілізації на острові Крит 2600-го року до н.е. Для солдатів царя їжу готував з добірних продуктів спеціально найнятий майстер кулінарної справи.
Можна сміливо припустити, що в більш давніх культурах Єгипту, Фінікії і Шумер також були професійні кулінари, що працювали для сімей знатних людей і правителів. Пізніше з'явилися такі поняття, як санітарні норми, що регулювали роботу таких фахівців.
У найдавніших писемних пам'ятках Вавилона, Єгипту, Китаю і арабського Сходу вже містяться записи окремих кулінарних рецептів.
Історія розвитку людства від найдавніших часів до наших днів знавала небачені злети кухарського мистецтва і такі ж різкі падіння. То їжу підносили до небес, вважаючи її одним з найкращих задоволень, то ставилися до неї мало не з презирством, вважаючи, що навіть розмови про продукти і страви "негідні істинного джентльмена".
Взяти давніх еллінів. У Спарті ставилися до харчування стримано: в поході і на війні треба було обходиться простою у приготуванні їжею. А зовсім поруч, в Афінах, вправлялися у приготуванні нечуваної святкової страви: крихітна маслинка запікалася всередині голуба, голуб - у козеняті, козеня - у вівці, вівця - в бику, все це смажилося на вогні, і найпочеснішому гостю діставалася та сама маслинка.
Десятки тисяч страв створила за свою історію світова кулінарія. З кулінарами радилися, від них залежав престиж тієї чи іншої шляхетної родини.
У Стародавньому Римі відбувалися навіть повстання кухарів, які поглинали в себе деякі міста.
При імператорах Августі і Тиберії (близько 400 року н.е.) були організовані перші школи кухарського мистецтва, на чолі яких стояв чарівник котла і ополоника - великий кухар Апіцій.
Кухарі Стародавнього Риму досягли нечуваної витонченості в приготуванні страв, деякі з яких коштували купу грошей.
Від покоління до покоління передавали люди досвід приготування їжі. Вони дбайливо зберігали всі традиції, пов'язані з їжею, розуміючи, що їжа - основа життя, здоров'я і благополуччя.
Ще в Стародавній Греції виник культ Акслепія, міфічного лікаря-цілителя, який отримав в Римі ім'я Ескулап. Його дочка Гігея вважалася покровителькою науки про здоров'я, а вірною помічницею їх була куховарка Куліна.
Народ привласнив Куліні ім'я десятої музи, яких до неї було дев'ять. У римлян десята муза так і називалася Кулінарія. Вона стала покровителькою кухарської справи, що отримала таку ж назву "кулінарія" (від лат. Culina кухня).
Потім після тривалого застою, в кінці середніх століть, завдяки бурхливому проникненню пряностей зі східних колоній, вишукана кухня одержала подальший розвиток.
Колискою вишуканої кухні стала Італія, особливо її південь і Сицилія.
При королі Людовику XIV відчула підйом кухарського мистецтва і Франція, і з тих пір ці європейські країни ведуть безперестанне суперництво по кулінарній частини.
У розвитку кухарського мистецтва брали участь не тільки професійні кулінари, але і багато вчених, філософи, державні діячі.
Відомо, що винахідниками нових страв були великі кардинали Рішельє і Мазаріні. А Мішель Монтень написав книгу "Наука їжі".
До цих пір в італійських ресторанах популярні страви, винайдені композитором Россіні.
Франція пишається, що внесок в національну кулінарію внесли Олександр Дюма-батько і великий Бальзак.
Могутня середньовічна Європа високо цінувала своїх кухарів. У Німеччині з 1291 шеф-кухар був однією з чотирьох найважливіших фігур при дворі.
У Франції кухарями вищих рангів ставали лише знатні люди.
Посада головного винороба Франції була третьою за значимістю після посад камергера та головного конюшого. Потім слідував керуючий випічкою хліба, керуючий розливом вина, шеф-кухар, найбільш наближені до двору керуючі ресторанів і лише потім маршали і адмірали.
Що стосується кухонної ієрархії, то там було зайнято величезне число (аж до 800 чоловік) взаємозалежних працівників.
Перше місце було віддано головному по м'ясу. Посада, що характеризувалася пошаною і довірою короля, бо від отрути не був застрахований жоден. У його розпорядженні знаходилося шість осіб, які кожен день обирали і готували м'ясо для королівської родини.
У Тейлеванта, відомого кухаря короля Карла Шостого, в підпорядкуванні знаходилося 150 чоловік.
А в Англії, наприклад, при дворі Річарда Другого працювало 1000 кухарів, 300 лакеїв, які щодня обслуговували 10 000 чоловік, що знаходяться при дворі. Запаморочлива цифра, яка показує, що важливо було не стільки нагодувати, скільки продемонструвати багатство.

Професія кухаря у царській Росії завжди була однією з найбільш принижених, особливо при кріпосному праві. З часу його скасування розпочалося відродження старовинної кухні. Колишні вельможі, опинившись в еміграції після жовтня 1917 року, змінили свої смаки : відкривали ресторани, відроджували старі забуті страви.
Першою російською кулінарною книгою прийнято вважати « Поваренные записки», що була видана у 1779 році Сергієм Друковцовим. 

У Москві перша їдальня відкрилась 12 квітня 1918 року, де спочатку готували 500 – 600 обідів на день, але досить швидко їх кількість була доведена до 1500. Стрімко розширювалась мережа дитячих та шкільних їдалень.
Бурхливий розвиток мережі підприємств громадського харчування уже в перші роки Радянської влади потребував організації шкіл кулінарного учнівства, а потім технікумів, інститутів інженерів громадського харчування. Був створений Інститут харчування Академії медичних наук СРСР, в якому фізіологи, біохіміки розробили норми харчування залежно від клімату, професії та віку людини, вивчили низку проблем обміну речовин в організмі, створили засади сучасного лікувального харчування.
Для широкого використання в харчуванні страв української народної кухні Український науково – дослідний інститут торгівлі і громадського харчування, відновив рецептуру стародавніх національних українських страв, склав рецептуру й технологію приготування понад 400 українських страв.


Кухар в Україні
Довгий час приготування їжі було справою суто сімейною. Відала їм, зазвичай, найстарша за віком жінка в княжій сім'ї.
Професійні кухарі вперше з'явилися при дворах, а потім вже в монастирських трапезних.
Приготування їжі на Русі виділилося в окрему спеціальність тільки в XI ст., хоча згадка про кухарів-професіоналів зустрічається в літописах вже в Х ст.
У Лаврентіївському літописі (1074) йдеться про те, що в Києво-Печерському монастирі була ціла трапезна з великим штатом монахів-кухарів.
У князя Гліба був "старійшина кухар" на ім'я Торчин, перший з відомих нам кухарів. У часи Київської Русі кухарі знаходилися в служінні княжих дворів і багатих будинків. У деяких з них було навіть по кілька кухарів.
Наші кухарі свято зберігали традиції народної кухні, яка служила основою їх професійної майстерності, про що свідчать найдавніші писемні пам'ятки "Домострой" (XVI ст.), "Розпис до царських страв" ( 1611-1613 рр.), столові книги Патріарха Філарета та боярина Бориса Івановича Морозова, витратні монастирські книги тощо. У них часто згадуються народні страви: юшки, каші, пироги, млинці, киселі, кваси, меди.
Однак, слов'янські кухарі багато секретів запозичили від майстрів царгородських "мужів майстерних, великодосвідчених не тільки у писанні ікон, а й кухонного мистецтва".
Знайомство з греко-візантійською кухнею виявилося для нашої кухні досить корисним. Не менш сильним був вплив на слов'янську кухню і східних країн: Індії, Китаю, Персії.
Багато чого дізналися наші кухарі зі знаменитої книги росіянина Афанасія Нікітіна "Ходіння за три моря" (14661472 рр..), яка містила опис незнайомих на Русі продуктів фініків, імбиру, кокосового горіха, перцю, кориці.
А книга Василя Гагари (написана в 1634-1637 рр..) розсунула кругозір наших співвітчизників. Вони дізналися про ті продукти, які вживали жителі Кавказу та Близького Сходу.
Але не тільки практичними прийомами приготування страв володіли наші предки. Вони замислювалися й про суть явищ, що відбуваються при цьому.
Дуже давно опанували вони таємниці приготування дріжджового тіста, про що згадують літописи: ченці Києво-Печерської Лаври вміли готувати заварний хліб, який довго не черствів. Вже в XI-XII ст. нашим свіввітчизникам було відомо безліч досить складних прийомів приготування квасів, медів, хмільних напоїв. Їх можна знайти в знаменитих стародавніх травниках, а також у різних "житіях". Так, широко були відомі кваси житній, медвяний, яблучний тощо. Наші предки чудово розбиралися не тільки в тонкощах приготування різних видів квасу, але і в механізмі дії закваски, дріжджів, про що свідчать численні настанови древніх.
Кулінарія як наука виникла в царській Росії лише наприкінці XVIII століття.
Розвиток професійної кулінарії пов'язаний з появою підприємств позадомашнього харчування. Виникли вони ще в Стародавній Русі. Спочатку це були корчми (від слов'янського кореня "корм"), в яких подорожні могли знайти притулок і їжу. Потім з'явилися придорожні трактири (від лат. "Trakt" шлях, потік) готелі з обіднім залом і кухнею. У той же час поряд з трактирами у великих містах стали з'являтися ресторації (від фр. "Restauration" - відновлення).
У царській Росії перша кулінарна книга "Поварені записки" була складена С. Друковцовим у 1779 р. Перша кулінарна школа була відкрита в Петербурзі 25 березня 1888 з ініціативи професора І. Є. Андрієвського та кулінара Д.В.Каншина.
Для порівняння - перша кухарська школа в Європі з'явилася в XIX столітті в Англії, потім кулінарні школи почали з'являтися і в інших країнах. У Франції вважалося, що навчатися кухарської справи треба з 6-7 років, інакше кухар не зможе бути по-справжньому майстерним.


Хронологія появи деяких страв:
  • Приблизно 10 тис. років до н.е. У раціоні людини з'явилися пиво і хліб (пиво в пляшки розлили в 1568 році).
  • Приблизно 6 тис. років до н.е. Поява сиру.
  • Приблизно 3 тис. років до н.е. Люди навчилися варити суп.
  • У 1500 році до н.е. Розпочато вживання шоколаду. Плитка шоколаду з'явилася лише в 1849 році, а молочний шоколад - в 1875.
  • Приблизно у 1000 році до н .е. Вперше засолені огірки.
  • Приблизно у 500 році до н.е. Приготовлена ​​перша ковбаса.
  • У 490 р. до н.е. Зварені перші макарони. Перший кулінарний рецепт макаронів із сиром записаний в 1367 році. У 1819 році винайдені спагетті.
  • У 4 столітті до н.е. Записаний перший з тих, що дійшов до нас, рецепт салату (салат з білих бобів).
  • 2 століття н.е. Вперше приготовані суші (японське блюдо з рису і морепродуктів).
  • 7 століття. Створено рецепт знаменитої корейської квашеної капусти кім-чи.
  • 15 століття. Вперше виготовлені млинці.
  • 1487. Винайдені "хот-доги" (hot dogs) - булочки з сосискою, що стали національним блюдом американців.
  • 1610. Вперше випечені бублики.
  • 1621. Вперше створена технологія виробництва "повітряної кукурудзи" (попкорну).
  • 1680-і роки. З'явився смажена картопля по-французьки.
  • 17 століття. У світове меню увійшов кетчуп.
  • 1739. Крекери.
  • 1756. Винайдено соус майонез.
  • 1798. З'явився лимонад (тобто газований безалкогольний напій).
  • 1845. Вперше виготовлено желе.
  • 1871. Записаний рецепт яловичини по-строганівськи (бефстроганів).
  • 1924. Заморожені продукти. Поява індустрії напівфабрикатів.